«Сьогодні всім має бути соромно дивитися в очі ветеранам війни та праці, пенсіонерам та інвалідам — це найбільш незахищені верстви населення», — каже голова ветеранської організації публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» Стефан Кушнарьов.
У нього є всі підстави для такої суворої заяви. За три роки, що він очолює організацію, Стефан Ігнатович проаналізував, у яких умовах виживають колишні ударники праці флагмана тепловозобудування. І настільною для нього стала «Книга обліку запитань, що надходять від ветеранів». У ній багато звернень колективні. Наприклад, про виготовлення і встановлення металевих дверей у підвал, де зберігаються продовольчі припаси й соління. Важлива справа, особливо якщо врахувати, що середній розмір пенсії інженерних працівників — півтори тисячі гривень. Є тут і прохання про обрізання дерев, що пробивають дах та руйнують фундамент, про ремонт тротуару біля під’їзду, про придбання інвалідного крісла… Уже 134 прохання виконано. І це вдалося завдяки взаєморозумінню з керівництвом підприємства.
— Із перших днів ставлю перед президією організації завдання: доходити до кожної людини. Не по телефону розпитувати про життя-буття, не список ювілярів зачитувати на зборах, не звертаючи уваги, чи присутні люди в залі, а приходити в гості, та не з порожніми руками — як у радісні моменти свят, так і у важку годину, аби надати допомогу, — каже С. Кушнарьов.
Літніх відвідувати вдома, а для «молодих пенсіонерів» — ввести почесну перепустку ветерана — такими були його перші кроки на посаді. Адже згідно з колективним договором, за працівником, який вийшов на пенсію, зберігається право безплатного лікування в заводській поліклініці. Тож прохід на територію режимного підприємства має бути вільним.